Сік із паростків ячменю (Барлейграсс) пригнічує ожиріння та покращує ліпідний профіль крові

Сік із паростків ячменю – Барлейграс

Барлейграс (Barley Grass, Hordeum vulgare L.) – широко відомий як живий сік із паростів Ячміню, де насіння є багатопоживним харчовим зерном, що належить до родини Poaceae. А паростки мікрозелені Ячменю вважаються однією з найбільш поживних зелених трав і відомо, що вони мають найвищу концентрацію поживних речовин на ранніх стадіях росту. Вважається, що насіння ячменю мають високу харчову цінність і антиоксидантні властивості. Сік із паростків ячменю також вважається частиною оздоровчого напою в багатьох частинах світу. Стверджується, що він пригнічує низку розладів здоров’я, таких як ожиріння, діабет, порушення кровообігу, артрит, анемія, надмірний рівень холестерину, ниркові захворювання та рак (Nishiyama та ін., 1994; Shibamoto та ін., 1994).

Також паростки ячменю були популярною функціональною їжею в регіонах Китаю, Кореї та Японії та використовувалася народними цілителями для лікування різних запальних і серцево-судинних захворювань (Hagiwara, 1978; Hagiwara та ін., 1979, 2001; Lahouar та ін., 2015). Але досі в літературі є дуже мало повідомлень, які підтверджують етномедичні твердження про сік трави ячменю як засіб проти ожиріння. Таким чином, поточне дослідження було проведено для систематичної оцінки активності соку ячмінної трави (Барлейграс) проти ожиріння з використанням різних моделей in vitro та in vivo. 

Зміна навколишнього середовища та способу життя демонструє величезний вплив на життя людини, що призводить до хронічних захворювань, таких як ожиріння, астма, діабет і серцево-судинні захворювання, які вимагають більш тривалого догляду та моніторингу. Відомо, що ожиріння є «синдромом Нового Світу» і згідно з американською програмою національних дослідженнь здоров’я та харчування (National Health & Nutrition Examination Survey), 70,2% людей вважалися з ожирінням, а 32,5% з надмірною вагою (Flegal та ін., 2016). Це вважається поширеним ризиком для здоров’я, пов’язаним із гіперліпідемією, гіпертензією, серцево-судинними захворюваннями, діабетом і деякими видами раку, що призводить до захворюваності та смертності (Sartipy and Loskutoff, 2003; Eckel et al., 2005).

Дієта відіграє ключову роль в етіопатогенезі ожиріння. Вживання іжі з високим вмістом жиру діє через PPAR-гамма та споріднені шляхи, що призводить до ожиріння та неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) (Souza-Mello, 2015). Відкладення ліпідів призводить до гепатоцелюлярного пошкодження, опосередкованого підвищеною експресією каспази-3 (Feldstein et al., 2003; Wieckowska and Feldstein, 2008). Тому ми спробували вивчити вплив соку Барлейграс на рівні PPAR-гамма та каспази 3 у печінці.

Ранні дослідження продемонстрували потенційні антиоксидантні та антистарільні ефекти смаженого лущеного ячменю та смаженого зерна ячменю (Duh та ін., 2001; Omwamba та ін., 2013). Повідомлялося про позитивний вплив проростання насіння ячменю на посилення антиоксидантної та інгібіторної активності α-глюкозидази (Ha et al., 2016). Повідомлялося, що зв’язані та вільні фенольні сполуки в ячмені впливають на загальний вміст фенолів, антиоксидантну та протипухлинну активність, тому він може служити основним інгредієнтом функціональних харчових продуктів (Yong et al., 2015).

Мета дослідження:
Метою цього дослідження було охарактеризувати та оцінити дію соку паростків ячменю (Hordeum vulgare L.) проти ожиріння в моделі дієти з високим вмістом жиру.

Матеріали та методи:
Сік паростків ячменю був охарактеризований аналізом GC-MS для виявлення активних фітохімічних компонентів і був підданий стандартним дослідженням антиоксидантів in vitro. Для досліджень in vivo ожиріння було викликане моделлю дієти з високим вмістом жиру у дорослих самців щурів Вістар. Аторвастатин (10 мг/кг) використовували як стандарт, а сік паростків ячменю вводили у двох дозах (200 і 400 мг/кг) протягом 60 днів. Антропометричні параметри, ліпідний профіль і маркери функції печінки перевірялися через регулярні проміжки часу в усіх групах лікування. Наприкінці дослідження було проведено гістопатологічне дослідження печінки та сонної артерії. Рівні in vivo антиоксидантних ферментів, таких як SOD, каталаза, відновлений глутатіон і перекисне окислення ліпідів у вираженні малонового діальдегіду, також оцінювали в гомогенатах печінки. Рівні експресії PPAR-гамма і каспази 3 визначали в печінці.